Ураган зі смерчем на Яворівщині та в Залужжі у 1923 році

7 серпня 1923 року варшавська газета Жеч Посполіта написала, що день перед тим редакція отримала повідомлення телефоном зі Львова про недавній ураган зі смерчем на Яворівщині, та про великі руйнації від нього. 

Власне газета: http://i.piccy.info/i9/8412df087838f9b6fb7376110447f7de/1536525644/516590/1268088/RzeczPospolita_1923_08_07.jpg 

Ураган пронісся над Яворівщиною ще 1 серпня, але внаслідок пошкоджень телефонних та телеграфних ліній про це у Львові дізналися лише 5 серпня. Наступного дня, 6 серпня, Яворів та околиці відвідав тодішній львівський воєвода Грабовський з іншими державними службовцями. 

Ураган зі смерчем завдали дуже великих руйнацій. В Яворові вони розвалили  26 будинків в Малому передмісті, а також дах будівлі староства. В Рогізному було зруйновано 60 будинків, а в Оселі (колись – Сєдліска) – 16. Найбільших руйнацій ураган завдав Залужжю – тут було розкидано бурею і смерчем 89 домів. Всюди були зруйновані городи і сади. Крім того, в Залужжі під час лиха загинув один селянин. Загинуло також двоє людей в Рогізно, а в Оселі восьмеро тяжко поранено при руйнуванні будівель. Жертв було порівняно мало лише через те, що майже всі під час бурі були в полі на роботах. 

Далі в повідомленні – піар діяльності воєводи: зібрання конференції, рішення про надання першої допомоги та виділення постраждалим лісу на відбудову під довготривалу сплату. 

Більше якихось подробиць чи цікавостей, на жаль, нема. 

Про цю подію написали тоді також і деякі інші газети.

Про Малнів у архівах. Пожежа 1901

Час від часу натрапляю на всілякі цікавинки. 

Знову після випадку. Приїхав в четвер зі Львова, вечеряю, а тут раптом дзвінок. Телефонує п.Гусяк Степан, і веде розмову на тему пошуків в архівах, щодо історії Малнова. Мені цікаво, спробую. Безсонна ніч, мишка і монітор, купа відкритих вікон, комп підвисає, зберігаю документи в купу, потім розберу, годі зупинитися…

І от: цікавинка перша.

У 1901 році, в кінці збору врожаю, 23 вересня, в Малнові сталася величезна пожежа. Повідомляється, що вона була такою сильною, що вигоріло майже все село! Пожежа сталася вдень, коли всі були в полі. Сильний вітер швидко розносив вогонь, а гасити було нікому. Через декілька годин згоріло 410 хат і різноманітних господарських споруд, а також будинки школи і гмінної канцелярії. Загинув також весь врожай. Без даху над головою і без хліба залишилися 80 родин. Шкода від пожежі перевищувала 200 тисяч крон.

Повідомлялося, що місцевий рятунковий комітет, яким головував священник Теофіл Глушкевич, готовий прийняти пожертви, через пошту у Краковці.

Схоже, що ця новина була розміщена у багатьох газетах (навіть у Познані), з метою поширити її максимально, і з надією на допомогу.

Газета:

http://i.piccy.info/i9/766edbcc38889aff4860b85435bed286/1536365684/1131417/1268088/Gazeta_Poznanska_8470_226_2_zhovtnia_1901_roku.jpg

http://i.piccy.info/i9/b578ad83de5265d9c9f9fc6ebdb11e71/1536365766/923723/1268088/Gazeta_Poznanska_8470_226_2_zhovtnia_1901_roku_Novyna_pro_pozhezhu_u_Malnov_1110_.jpg

Як я шукав, де загинув мій дід. Частина 9. ПРО "НАХТІГАЛЬ", ДИВІЗІЮ СС "ГАЛИЧИНА", ТА ЇХНІХ ОБВИНУВАЧІВ

На СНД-шних сайтах новин, засобів масової інформації, політологічних сайтах та на форумах, тільки-но виникає тема другої світової війни, де менше, а де й із завидною регулярністю, зустрічаються публікації та коментарі, які ганять "зрадників", "прислужників фашистів", "нацистів" і т.ін. На першому місці в них згадують недобрими словами, як правило, батальйон "Нахтігаль", дивізію СС "Галичина", УПА, ОУН, бандерівців, українських націоналістів. Закладений там градус ненависті приводить до того, що в загальній ментальності суспільств збільшує розбрат і сіє ворожість між потенційно братніми народами; як правило, ці публікації чи коментарі супроводжуються словесними сутичками між прихильниками та противниками викладених в них поглядів.

Шукаючи матеріали про війну, концтабори, і про Нойхаммер, де формувалися, проходили навчання і бойову підготовку "Нахтігаль" і "Галичина", на форумі ВПС ПГВ я відчув, як без будь-якого приводу і не в тему нагнітається якась недобра ворожість до українців-галичан та, не втримавшись, вступив у таку перепалку.

Як я шукав, де загинув мій дід. Частина 8. КОНЦТАБОРИ І ПОХОВАННЯ

В частині 4 цієї розповіді (ШТАЛАГ 308) я писав, що собою являв концтабір в Нойхаммері-Свєнтошуві. Свою тодішню розповідь завершив відомостями про перенос концтабору частково в Жагань, а частково під Суми, і також повідомляв, що там залишилася учбова база для підготовки різноманітних формувань, які воювали на стороні німців: турецьких, хорватських, кавказьких, а також української дивізії Ваффен-СС "Галичина". Щодо останнього, то зверніть увагу, якою мінливою і безжальною до слабших, незформованих націй буває політика, і якою буває іронія долі: українські хлопці вчилися воювати під німецьким керівництвом в тому ж самому місці, де два роки перед тим масово гинули в німецькій же неволі їхні брати!

За цей час назбиралося достатньо додаткової інформації, і тому я хочу доповнити історію концтаборів Нойхаммера-Свєнтошува, та внести деякі уточнення щодо поховань в'язнів.

Як я шукав, де загинув мій дід. Частина 7. МАСОВЕ ВБИВСТВО

Як я писав у попередніх частинах, всі дані щодо загиблих односельчан почав заносити в таблицю. Передивляючись список з сайту села, звернув увагу на повтори: "Прізвище, ім'я, по-батькові, дата народження, українець,мобілізований у 1944р., рядовий. Пропав безвісти 7.09.1944 р.". Перерахував – таких аж 39 записів із 136! Я шокований! Як така кількість призовників з одного села може пропасти безвісти в один день?

Виявляється, може. Розказую.

Як я шукав, де загинув мій дід. Частина 6. БАБИН БРАТ

Розмови з рідними і односельцями, та різноманітні трактування прізвищ, офіційні й вуличні, навели на думку звести всі наявні дані до таблиць, а потім отримані з різних джерел – співставити.

Цих джерел – три: сільський список загиблих, та списки, складені мною при перегляді реєстрів шталагу 308 в Нойхаммері, і при пошуку в базах Подольська. Щодо останньго, то довелося пофантазувати при написанні варіантів назви села, аби по максимуму зробити вибірки з бази.

Ось ці назви: малнив, мальнив, мавнив, маленив, мавнев, малныв, мальний, мальник, мальныв, мауныв, малнов, мальнов, малинов, мальнев, малнин, і ще випадково зустрів – малуит.

І ось, коли одного разу почав переглядати списки, виявив, що в них ніде немає запису про брата моєї баби Катерини (дружини діда Григорія), який також загинув на війні - Івана.

Довоєнні топографічні карти Західної Львівщини

Недавно при пошуках карт місцевості Свєнтошув (колись Нойхаммер) знайшов декілька старих, довоєнних топографічних карт Західної України.

Подумав, що багатьом цікаво було би глянути, як виглядали на картах ці місця в 1938 році, тому й викладаю дві карти тут. Квадрати на картах - розміром 2 x 2 км.

Карта району Медика - Краковець - Мостиська (низька якість, 0,7 Мб):

Як я шукав, де загинув мій дід. Частина 5. РЕЄСТР СМЕРТЕЙ

При пошуку загиблих в МЕМОРІАЛі можна отримати не тільки короткі сухі відомості про загиблу людину, але й скани первинних документів, звідки ці відомості були взяті. Це можуть бути різноманітні рапорти, звіти, особисті карти полонених, та інші документи. Раніше я вже згадував про деякі з них і публікував як зразки, в частині 2.

В деяких випадках пошук видавав, як первинний документ, листок концтабірного реєстру, де німці реєстрували смерть в'язня, ось такий: 

Як я шукав, де загинув мій дід. Частина 4. ШТАЛАГ 308

Пошуки в інтернеті дали багато інформації, яку хочу тут навести як орієнтири і ілюстрації іншим шукачам, а також поділитися враженнями від знайденого про ті часи і події.

Як я шукав, де загинув мій дід. Частина 3. КОНЦТАБІР У ПОЛЬЩІ

Після малорезультативних пошуків в подольському архіві вирішив зосередитися на назві концтабору. Виявилося, що в Польщі зараз такої назви нема в принципі, бо німецьке "Новий Ґамер" (Neue Gamer) перекладається, як Нова Кузня. 

В Польщі цих Кузнь (Кузніц чи Кузнічок etc.) – п'ять чи шість, майже всі на південному заході, і ніде нема й натяків про близько розташований концтабір в роки війни. Декілька днів, коли при кожній нагоді повертався до монітора і вичитував різні відомості, зовсім не додали ентузіазму, навпаки – знітили кількістю непотрібної інформації; там не було згадок ні про концтабір, ні про недалеку цегельню. Залишив в архіві контакти місцевих влад, щоб потім звернутися офіційно до них. 

Як і в першому випадку, описаному в частині 1, знову сталася подія, що суттєво наблизила мене в пошуках до результату.