Як я шукав, де загинув мій дід. Частина 4. ШТАЛАГ 308

Пошуки в інтернеті дали багато інформації, яку хочу тут навести як орієнтири і ілюстрації іншим шукачам, а також поділитися враженнями від знайденого про ті часи і події.

Як я шукав, де загинув мій дід. Частина 3. КОНЦТАБІР У ПОЛЬЩІ

Після малорезультативних пошуків в подольському архіві вирішив зосередитися на назві концтабору. Виявилося, що в Польщі зараз такої назви нема в принципі, бо німецьке "Новий Ґамер" (Neue Gamer) перекладається, як Нова Кузня. 

В Польщі цих Кузнь (Кузніц чи Кузнічок etc.) – п'ять чи шість, майже всі на південному заході, і ніде нема й натяків про близько розташований концтабір в роки війни. Декілька днів, коли при кожній нагоді повертався до монітора і вичитував різні відомості, зовсім не додали ентузіазму, навпаки – знітили кількістю непотрібної інформації; там не було згадок ні про концтабір, ні про недалеку цегельню. Залишив в архіві контакти місцевих влад, щоб потім звернутися офіційно до них. 

Як і в першому випадку, описаному в частині 1, знову сталася подія, що суттєво наблизила мене в пошуках до результату.

Як я шукав, де загинув мій дід. Частина 2. АРХІВ МО РФ

Але ця подія – виявлення дідової фотографії – виявилася поштовхом для зацікавлення родинною історією, розмов і поновлення батькових спогадів, а також моїх пошуків у інтернеті.

Найперше, звернувшись до відкритого архіву Міноборони РФ у Подольську – проекту МЕМОРІАЛ , я отримав підтвердження, що дійсно, інформації стосовно діда Григорія – майже немає:

Як я шукав, де загинув мій дід. Частина 1. ВИПАДОК

З кінці 2007 - початку 2008 року мені прийшло на думку створити сімейний цифровий фотоархів. Я вирішив оцифрувати старі фотографії, які тільки були в родині. Деякі, що були під руками, відсканував та попрацював над їх якістю. Але ще багато яких фото, про які я пам'ятав з дитинства, просто не міг знайти. Декілька разів приїздив до батьків, і пробував шукати по різних закапелках ще і ще, але – без успіху.

Якось після Великодніх свят 2009-го мій племінник Олег, якого я також підключав до пошуків і який виявив до цієї справи зацікавленість, передав мені скани старенької, потріпаної книжечки про отця Попеля та його сина, з якими в селі пов'язана велика історія піднесення українства та патріотизму. Через пару тижнів я переслав йому оцифрований і вивірений мною текст цієї книжки, та фотографії до неї, які він розмістив на сайті Малнова.

Під час обговорень цієї книги та інших речей щодо історії села, з поважного віку односельчанами, Олег випадково виявив у них фотографію сільського оркестру 1939 року, на якій між іншими виявився мій дід Григорій, що загинув в 1941 р.!