Як я шукав, де загинув мій дід. Частина 6. БАБИН БРАТ

Розмови з рідними і односельцями, та різноманітні трактування прізвищ, офіційні й вуличні, навели на думку звести всі наявні дані до таблиць, а потім отримані з різних джерел – співставити.

Цих джерел – три: сільський список загиблих, та списки, складені мною при перегляді реєстрів шталагу 308 в Нойхаммері, і при пошуку в базах Подольська. Щодо останньго, то довелося пофантазувати при написанні варіантів назви села, аби по максимуму зробити вибірки з бази.

Ось ці назви: малнив, мальнив, мавнив, маленив, мавнев, малныв, мальний, мальник, мальныв, мауныв, малнов, мальнов, малинов, мальнев, малнин, і ще випадково зустрів – малуит.

І ось, коли одного разу почав переглядати списки, виявив, що в них ніде немає запису про брата моєї баби Катерини (дружини діда Григорія), який також загинув на війні - Івана.

Довоєнні топографічні карти Західної Львівщини

Недавно при пошуках карт місцевості Свєнтошув (колись Нойхаммер) знайшов декілька старих, довоєнних топографічних карт Західної України.

Подумав, що багатьом цікаво було би глянути, як виглядали на картах ці місця в 1938 році, тому й викладаю дві карти тут. Квадрати на картах - розміром 2 x 2 км.

Карта району Медика - Краковець - Мостиська (низька якість, 0,7 Мб):

Як я шукав, де загинув мій дід. Частина 5. РЕЄСТР СМЕРТЕЙ

При пошуку загиблих в МЕМОРІАЛі можна отримати не тільки короткі сухі відомості про загиблу людину, але й скани первинних документів, звідки ці відомості були взяті. Це можуть бути різноманітні рапорти, звіти, особисті карти полонених, та інші документи. Раніше я вже згадував про деякі з них і публікував як зразки, в частині 2.

В деяких випадках пошук видавав, як первинний документ, листок концтабірного реєстру, де німці реєстрували смерть в'язня, ось такий: 

Як я шукав, де загинув мій дід. Частина 4. ШТАЛАГ 308

Пошуки в інтернеті дали багато інформації, яку хочу тут навести як орієнтири і ілюстрації іншим шукачам, а також поділитися враженнями від знайденого про ті часи і події.

Як я шукав, де загинув мій дід. Частина 3. КОНЦТАБІР У ПОЛЬЩІ

Після малорезультативних пошуків в подольському архіві вирішив зосередитися на назві концтабору. Виявилося, що в Польщі зараз такої назви нема в принципі, бо німецьке "Новий Ґамер" (Neue Gamer) перекладається, як Нова Кузня. 

В Польщі цих Кузнь (Кузніц чи Кузнічок etc.) – п'ять чи шість, майже всі на південному заході, і ніде нема й натяків про близько розташований концтабір в роки війни. Декілька днів, коли при кожній нагоді повертався до монітора і вичитував різні відомості, зовсім не додали ентузіазму, навпаки – знітили кількістю непотрібної інформації; там не було згадок ні про концтабір, ні про недалеку цегельню. Залишив в архіві контакти місцевих влад, щоб потім звернутися офіційно до них. 

Як і в першому випадку, описаному в частині 1, знову сталася подія, що суттєво наблизила мене в пошуках до результату.

Як я шукав, де загинув мій дід. Частина 2. АРХІВ МО РФ

Але ця подія – виявлення дідової фотографії – виявилася поштовхом для зацікавлення родинною історією, розмов і поновлення батькових спогадів, а також моїх пошуків у інтернеті.

Найперше, звернувшись до відкритого архіву Міноборони РФ у Подольську – проекту МЕМОРІАЛ , я отримав підтвердження, що дійсно, інформації стосовно діда Григорія – майже немає:

Як я шукав, де загинув мій дід. Частина 1. ВИПАДОК

З кінці 2007 - початку 2008 року мені прийшло на думку створити сімейний цифровий фотоархів. Я вирішив оцифрувати старі фотографії, які тільки були в родині. Деякі, що були під руками, відсканував та попрацював над їх якістю. Але ще багато яких фото, про які я пам'ятав з дитинства, просто не міг знайти. Декілька разів приїздив до батьків, і пробував шукати по різних закапелках ще і ще, але – без успіху.

Якось після Великодніх свят 2009-го мій племінник Олег, якого я також підключав до пошуків і який виявив до цієї справи зацікавленість, передав мені скани старенької, потріпаної книжечки про отця Попеля та його сина, з якими в селі пов'язана велика історія піднесення українства та патріотизму. Через пару тижнів я переслав йому оцифрований і вивірений мною текст цієї книжки, та фотографії до неї, які він розмістив на сайті Малнова.

Під час обговорень цієї книги та інших речей щодо історії села, з поважного віку односельчанами, Олег випадково виявив у них фотографію сільського оркестру 1939 року, на якій між іншими виявився мій дід Григорій, що загинув в 1941 р.!