Як я шукав, де загинув мій дід. Частина 8. КОНЦТАБОРИ І ПОХОВАННЯ

В частині 4 цієї розповіді (ШТАЛАГ 308) я писав, що собою являв концтабір в Нойхаммері-Свєнтошуві. Свою тодішню розповідь завершив відомостями про перенос концтабору частково в Жагань, а частково під Суми, і також повідомляв, що там залишилася учбова база для підготовки різноманітних формувань, які воювали на стороні німців: турецьких, хорватських, кавказьких, а також української дивізії Ваффен-СС "Галичина". Щодо останнього, то зверніть увагу, якою мінливою і безжальною до слабших, незформованих націй буває політика, і якою буває іронія долі: українські хлопці вчилися воювати під німецьким керівництвом в тому ж самому місці, де два роки перед тим масово гинули в німецькій же неволі їхні брати!

За цей час назбиралося достатньо додаткової інформації, і тому я хочу доповнити історію концтаборів Нойхаммера-Свєнтошува, та внести деякі уточнення щодо поховань в'язнів.

Як я шукав, де загинув мій дід. Частина 5. РЕЄСТР СМЕРТЕЙ

При пошуку загиблих в МЕМОРІАЛі можна отримати не тільки короткі сухі відомості про загиблу людину, але й скани первинних документів, звідки ці відомості були взяті. Це можуть бути різноманітні рапорти, звіти, особисті карти полонених, та інші документи. Раніше я вже згадував про деякі з них і публікував як зразки, в частині 2.

В деяких випадках пошук видавав, як первинний документ, листок концтабірного реєстру, де німці реєстрували смерть в'язня, ось такий: